Історія міста

В 1653 р. в Барвінковій Стінці (так спочатку називалось поселення) було освячено козацьку церкву: таким чином почався офіційний відлік історії міста. На Чумацькій горі було збудовано дерев`яну фортецю.

Поселення неодноразово знищувалось, зокрема в 1668 і 1709 рр. царськими каральними загонами. Після 1709 до 1734 р. на його місці було згарище.

В 1734 р. імператриця Анна дозволила запорожцям повернутися на старі місця поселень, з яких вони були вигнані Петром І за участь у російсько-шведській війні на боці Карла ХІІ. Відновлена Барвінкова Стінка в 1753 р. була включена до складу Слов`яносербії.

З 1765 по 1775 рр. – центр Барвінковостінської паланки Нової Січі. Після скасування Запоріжжя входить  до складу то Новоросійської , то Харківської губерній.

Із відміною кріпосного права і проведенням залізниці в 1869р. Б. бурхливо розвивається. З 1894 р.(можливо, раніше), коли в селі було збудовано перший паровий млин, починається стрімка індустріалізація поселення. Перед початком першої св. війни в Б. було 24000 населення, працювало 9 парових млинів, машинобудівні підприємства „Луч”, з-д Соломахи та інші підприємства. В селі працювало комерційне училище, декілька шкіл (в т.ч. німецька), було збудовано 2 православних храми – Успенська церква (1884 р.) і Покровський собор (1902 р.). Останній було висаджено в повітря владою в 1934 р., а його матеріал поклали в підмурок збудованого в 1938р. елеватора.

В роки революції і громадянської війни село було ареною запеклої боротьби між протиборчими силами.

В 1923 р. стає центром району Ізюмського округу. В роки війни 1941-1945 років було майже дощенту зруйноване. Тричі в 1942-1943 рр. переходило з рук в руки.

Нині в місті працює декілька промислових підприємств (з-д „Червоний промінь”, рем.-транспортне підприємство (колишня „Сільгосптехніка”), база Укрдержрезерву („Хлібна база”), автотранспорне підприємство, декілька підприємств із переробки с\г сировини.) В місті є гімназія, 3 загальноосвітні школи, професійний аграрний ліцей, лікарня, два будинки культури, районна, міська і дитяча бібліотеки, молодіжний центр, дитяча та юнацька спортивні та музична школи, стадіон, багато приватних торгових закладів, філіали банків „Аваль”, „Приватбанку”, „Регіонбанку,” ”Правексбанку”, „Мегабанку”.

Місто в плані являє собою покладену набік літеру „Н”. Розділене річкою навпіл, воно складається з двох частин – адміністративно-торгової північної і промислово-транспортної південної, які з’єднуються двома мостами ч-з річку. Але загальна забудова міста хаотична через природні та історичні обставини. В долині річки будівництво велося на сухих ділянках навколо осель перших поселенців; на узвишшях – над ярами. Такі своєрідні „мікрорайони отримували здебільшого назви за прізвищами перших поселенців і іменувались сотнями. Назва „сотня” на позначення територіальної одиниці вживалася ще перед війною 1941-1945 рр. Нині вона вийшла з ужитку.